Розвиток транспортного сполучення Ірпеня.

Нажаль, Ірпінь не може забезпечити роботою більшість своїх мешканців. Більшість мешканців Ірпеня працюють у столиці та їздять кожного дня до Києва на роботу. Також відвідують культурні та розважальні заходи столиці, їздять на шопінг, тощо. 

Сьогоденний Ірпінь має три основні сполучення з Києвом.

Мапа

1. E373 Гостомельське шосе 8.95 км.

2. P30 Ірпінь-Київ (нова траса) 7.41 км.

3. E40 Житомирське шосе (через Стоянку) 16 км.

Ірпінь дуже стрімко розвивається та збільшується його населення. Серед великих міст області має найбільший показник міграційного приросту.

В таких умовах все гостріше постає питання щодо розвитку траспортного сполучення з іншими містами, але основне - з Києвом.

Місто ще має залізничне сполучення, але найбільше користується попитом - автомобільне. Якщо говорити про громадський транспорт - то це маршрутне таксі.

Вже сьогодні мешканці міста відчувають труднощі, особливо в "час-пік".

Стоять на маршрутку у великих чергах та не комфортно їздять у переповненому транспорті.

З плином часу ця ситуація буде тільки погіршуватись, якщо не вжити відповідних стратегічних заходів.

Саме громадський транспорт повинен мати пріоритет, бо чим зручніший він та комфортніший, тим менше буде автомобілів та заторів, що ми бачимо на прикладі розвитку сучасних міст світу.

Який він має бути? Мабуть, основне це:
- екологічним;
- швидким;
- комфортним;
- не дорогим.

Почнемо з екологічного. В сучасних умовах безумовно повинен працювати на електриці.  Наприклад електроавтобус:

Або тролейбус:

Швидкий. Якщо зробити окрему смугу для руху тільки громадського транспорту, то це значно зменшить аварійність та збільшить його швидкість.

Комфортний.  Великий, зручний для сидіннями та стояння людей будь-якого зросту. З місцями для людей з обмеженими можливостями.

Недорогим. Електроенергія дешевше за паливо, а отже і коштуватиме проїзд менше.

Мабуть, було б доцільніше перше запустити такий транспорт на маршруті  -  "1. E373 Гостомельське шосе 8.95 км" та "2. P30 Ірпінь-Київ (нова траса) 7.41 км", бо ці сполучення мають меншу відстань і є можливість дістатись з різних частин міста.

Транспотне сполучення і дороги - це судини, артерії кровообігу міста. Якщо не почати працювати над ними сьогодні, то через деякий час в місті виникне багато негативних наслідків (затори, "тянучки", аварії і тд.), а отже погіршення інвестиційної привабливості.

Механізми фінансування місцевого економічного розвитку.

МІСЦЕВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК (МЕР) – це процес, у рамках якого партнери з державних / муніципальних, ділових і неурядових кіл працюють разом задля створення кращих умов для економічного зростання та нових робочих місць. Місцевий економічний розвиток, таким чином, відбувається в громадах, які постійно поліпшують свій інвестиційний клімат і середовище сприяння бізнесу з метою підвищення своєї конкурентоспроможності, збереження робочих місць і збільшення доходів.

"Органи місцевої влади, які прагнуть поліпшити добробут своїх громад, сьогодні чітко розуміють, що задля досягнення успіху їхні зусилля повинні бути більш продуманими, амбітними та інноваційними. Для досягнення цього вони повинні не лише мати глибше розуміння особливостей динаміки місцевого економічного розвитку, а й володіти необхідними навичками та досвідом, щоб забезпечити більшу конкурентоспроможність своїх громад у складному сьогоденному світі нових умов і реалій."

Джордж Едвард (Тед) Треллер.

Маючи стратегічний план економічного розвитку важливо працювати над залученням коштів щодо його впровадження, використовуючи усі можливі механізми фінансування.

Механізми фінансування місцевого економічно­го розвитку можна поділити на бюджетні, інвестиційні, кредитні та грантові. 

Бюджетні механізми:

• Податки та збори.
• Продаж комунального майна.
• Оренда комунального майна.
• Місцеві цільові програми.
• Міжмуніципальне співробітництво.
• Державні цільові програми.
• Регіональні угоди щодо соціально-економічного розвитку.

Інвестиційні механізми:

• Корпоратизація комунальних підприємств.

• Компенсація впливу.

• Спеціальні території.

• Публічно-приватне партнерство.

Кредитні механізми: 

• Облігаційні позики.

• Безоблігаційні позики.

• Кредити міжнародних фінансових організацій.

• Місцеві гарантії.

Грантові механізми: 

• Міжнародна технічна допомога.

• Гранти міжнародних донорських організацій. 

• Проекти корпоративної соціальної відповідальності.

• Ендавмент.

Деякі механізми вже сьогодні працюють у місті. Частина таких механізмів стикається з проблемою в законодавстві, не прозорістю процедур, на той час, як у міжнародній практиці можуть бути найбільш розповсюдженими і дієвими.

Пропоную розглянути їх більш детально :

Міжмуніципальне співробітництво - може бути реалізоване в рамках угод про співпрацю між містами чи територіями, шляхом створення спільного координаційного органу або комунального підприємства, стало можливим завдяки ЗУ "Про співробітництво територіальних громад". Але поки що існують лише поодинокі приклади успішної мережевої та субтериторіальної співпраці між містами.

Регіональні угоди щодо соціально-економічного розвитку - механізм, поши­рений здебільшого на пострадянському просторі. Є одним з інструментів реалізації державної політики у сфері регіонального та місцевого розвитку, оскільки дозволяє скоординувати зусилля та сконцентрувати ресурси бюджетів різних рівнів (від державного до місцевих) для вирішення конкретних завдань місцевого економічного розвитку, у т. ч. шляхом надання цільових трансфертів з державного до місцевих бюджетів.

Корпоратизація комунальних підприємств - набула широкого застосування у перехідних економіках, де існували потреби переведення комунальних активів у приватну власність та залучення інвестицій в економіку міст. В Україні відбувається, як приватизація об'єктів комунальної власності.

Спеціальні території - створення спеціальних умов на певних територіях, запроваджуються рішеннями місцевої влади. Можуть забезпечувати доступність інфраструктури, необхідної для ведення бізнесу та/або надавати додаткові стимулу для залучення інвестицій. Чинне законодавство України забороняє використання спеціальних умов діяльності на певних територіях. Неуспішність минулого досвіду була зумовлена неточністю формулювань процедур та правил діяльності на територіях зі спеціальним статусом.

Публічно-приватне партнерство - один з найбільш розповсюджених механізмів фінансування масштабних інвестиційних проектів.  Означає урядову службу або приватне підприємство, що фінансується та діє через партнерство між урядом та одним або декількома приватними підприємствами. Такі схемі деколи називають ППП або П3 («пі три»). В Україні не набуло поширення через відсутність деталізації процедур та правил, а також низький рівень довіри приватних інвесторів до місцевих органів влади.

Облігаційні позики - механізм залучення до місцевих бюджетів фінансових ресурсів, що передбачає емісію облігацій місцевими органами влади (муніципаліте­тами). Розрізняють три види муніципальних облігацій: бездохідні облігації (забез­печуються комунальним майном чи доходами місцевого бюджету), дохідні облігації (випускаються для фінансування об’єктів, з доходів яких відбуватиметься їх погашення) та облігації змішаного типу (не приносять доходу, але їх погашення забезпечують доходи створених об’єктів). Муніципальні облігаційні позики як механізм залучення кредитних ресурсів широко використовують у економічно розвинутих країнах світу. 

Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад триста тисяч жителів. Загальний обсяг боргу суб’єктів місцевого самоврядування обмежено на рівні не більше 200% (для міста Києва – 400%) середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку. 

Безоблігаційні позики -  механізм залучення до місцевих бюджетів фінансо­вих ресурсів від комерційних банків, установ муніципального кредитування, інших фінансових інституцій на умовах платності, строковості й поворотності. Безоблі­ гаційні позики можуть залучатись на різний термін, у т. ч. для покриття тимчасо­ вих касових розривів місцевих бюджетів. Позики, що залучаються на середньо чи довгостроковий термін, переважно використовуються для фінансування конкрет­них проектів. У країнах ЄС за рахунок безоблігаційних позик формується близько 10–15% доходів місцевих бюджетів, натомість в українських містах аналогічний показник у середньому не перевищує 5%. 

Кредити міжнародних фінансових організацій - позикові кошти, що нада­ ються міжнародними фінансовими організаціями на потреби місцевого економіч­ ного розвитку. Кредити міжнародних фінансових організацій зазвичай характери­ зуються пільговими умовами кредитування (за зниженими процентними ставками, із пільговим періодом погашення кредиту, тривалим періодом користування залу­ ченими коштами тощо), а також цільовим призначенням коштів (у більшості країн Східної та Центральної Європи вони перш за все використовуються для реалізації різноманітних проектів у сфері місцевого економічного розвитку).

Місцеві гарантії - механізм залучення позикових ресурсів суб’єктами госпо­дарювання (як публічного, так і приватного сектору), що здійснюють свою діяль­ ність на певній території, у якому місцева рада бере на себе зобов’язання повного або часткового погашення основної суми боргу чи процентних виплат у разі не­ спроможності такого суб’єкта господарювання виконати свої боргові зобов’язання. Місцеві гарантії надаються на умовах платності, строковості та майнового забезпе­чення за рішенням органу місцевого самоврядування. Місцеві гарантії широко ви­ користовуються містами у економічно розвинутих країнах для підтримки розвитку місцевого бізнесу.

Міжнародна технічна допомога - це ресурси, які, відповідно до міжнарод­них договорів, надаються донорами (урядами іноземних держав, уповноваженими ними організаціями, а також міжнародними організаціями) на безоплатній та без­поворотній основі для вирішення пріоритетних завдань суспільної трансформації та економічного розвитку. Hадається у вигляді майна, робіт чи послуг, інтелектуальної власності, а також фінансових ресурсів. Цей механізм відіграє важливу роль у забез­ печенні потреб економічного розвитку багатьох міст та інших територій у країнах, що розвиваються чи знаходяться в стані трансформації.
Майже не використовується містами розвинутих країн, за винятком держав – нових членів ЄС, де МТД відіграє значну роль у фінансуванні МЕР територій. В Україні відіграє важливу роль у забезпеченні потреб МЕР деяких міст, особливо малих міст. Для фінансування МЕР одними з найбільш важливих форм МТД є програми транскордонної співпраці, а також гранти, що супроводжують кредити міжнародних фінансових організацій.

Гранти міжнародних донорських організацій - ресурси, надані у вигляді без­ поворотної фінансової допомоги, благодійних внесків та пожертв, що мають цільове спрямування на вирішення певної суспільно значущої проблеми. Гранти, так само як і міжнародна технічна допомога, можуть надаватись у вигляді майна, робіт чи послуг, а також фінансових ресурсів (проте переважає майно та грошова форма). Грантові ре­ сурси також нерідко виконують супровідну та підтримувальну функцію щодо інших механізмів фінансування, зокрема інвестиційних проектів чи кредитів міжнародних фінансових організацій.

Ендавмент - цільовий фонд, призначений для використання у некомерційних цілях, зазвичай з метою фінансування організацій та ініціатив у сфері освіти, охорони здоров’я або культури, що наповнюється за рахунок благодійних пожертв. Широко використовується розвинутими країнами для фінансування потреб МЕР у сфері освіти, охорони здоров’я та культури. В Україні не набуло поширення.

Впроваджуючи стратегію, розвиваючи місто, було б правильним використовувати усі можливі для цього механізми. Об'єднуватись та співпрацювати заради економічного розвитку кожного міста, кожної області, а отже і нашої країни.

Використані матеріали: "Джерела та механізми фінансування місцевого економічного розвитку" - консалтингове об’єднання “Центр громадської експертизи”.
"Місцевий економічний розвиток – шлях до процвітання громади" - Джордж Едвард (Тед) Треллер.

Ревіталізація промислових та цивільних об'єктів міського середовища.

Ревіталізація - від лат. re ... — відновлення та vita — життя, дослівно: повернення життя. З плином часу міста розвиваються та змінюються, щось продовжує розвиватись, а щось занепадає та стає не потрібним, перестає користуватись попитом. Відкриваються та закриваються підприємства. Таким чином виникає ситуація, що залишаються покинуті та занедбані будівлі у містах.

Процес ревіталізації дозволяє реконструювати будівлі та споруди при цьому змінивши призначення цих споруд. Відродженні заводи та споруди, наприклад, стають офісними центрами, торгівельно-розважальними комплексами, арт центрами, культурними осередками. Змінюється сама концепція цих споруд, що дозволяє покращити якість міського середовища.

Одним з найбільш розповсюджених прикладів ревіталізації у Європі є фабрика "Manufactura" у місті Лодзь (Польша). Manufaktura стала одним з найуспішніших проектів по відновленню виробничих об'єктів. Комплекс загальною площею 110 000 м ², що включає 300 концептуальних приміщень, став головною культурною пам'яткою невеликого міста Лодзь. Завдяки ревіталізації не працюючий промисловий комплекс став одним з найпопулярніших туристичних центрів країни.

Manufaktura, м. Лодзь, Польша.

У Великобританії на території промислового комплексу був створений Шеффілдський Культурний Промисловий квартал. Тепер тут знаходяться знаходяться Йоркширські Студії Просторових Мистецтв, Аудіовізуальний Центр підприємництва, нічний клуб Leadmrll, Студії Управління, Науковий парк Sheffild, галерея Site Photography, комплекс Кіно залу. Також площі орендують близько 300 компаній, чия спеціалізація пов'язана з кіно, музикою, телебаченням, дизайном і інформаційними технологіями.

м. Шеффілд. Великобританія.

В Україні є теж свої приклади ревіталізації, зокрема, торгівельно-розважальний комплекс, в м. Київ, замість заводу "Більшовик", який став популярним місцем відпочинку, розваг, шопінгу та дозвілля.

м.Київ. Україна.

Такий процес дозволяє вдихнути нове життя в відповідні міські території. 

Нажаль, інвестор, який хоче втілити відповідний проект стикається з багатьма складнощами та погодженнями, такими, як погодження проекту, внесення відповідних змін до генерального плану міста, зміни призначення земельної ділянки та багато інших питань. На мою думку, містам важливо мати відповідну програму щодо ревіталізації (оновлення) таких об'єктів, яке регулюватиме які саме об'єкти підпадають під ревіталізацію та механізм втілення. Таким чином підприємець з проектом, підпадаючи під дану програму отримує автоматично усі погодження та дозволи від міської влади.

Від ревіталізації виграють усі. Мешканці міст - отримують замість розвалених, заброшених будівель - об'єкти для відпочинку, розвитку; міська влада - податки до міських бюджетів та робочі місця; бізнес - розвиток та прибутки.

Наше місто Ірпінь вже теж  має досвід ревіталізації. На вул. Гостомельске шосе замість не працюючої та розваленої будівлі роблять благоустрій та готується до відкриття торгівельний центр (магазин).

м. Ірпінь. Україна.

У наш час, з пострадянських часів залишились не працюючі заводи з занедбаною територією, наприклад завод БЦЗ (БКЗ в Ірпені). Створивши програму ревіталізації місто може сприяти перетворенню території заводу, наприклад - в арт центр.

Ірпінь став, мабуть, першим містом в Україні в стратегії розвитку якого було внесено створення програми ревіталізації. 

Така програма могла би стати каталізатором розвитку міста.